Проблемы применения штифтовых конических соединений при проектировании и изготовлении насосного оборудования

Автор(и)

  • Іван Дегтярьов

DOI:

https://doi.org/10.20535/2409-7160.2020.XXI.203710

Ключові слова:

насосостроение, штифтовые конические соединения, величина натяга, технологический процесс, конусность, допуск

Анотація

Процесс создания насосов и насосного оборудования на данном этапе развития техники не имеет альтернативы использованию штифтовых конических соединений (ШКС) для фиксации взаимного положения элементов разъемных деталей при их изготовлении и обеспечении постоянства взаимного положения отдельных узлов насоса, достигнутого при регулировке в процессе сборки. В работе показаны причины того, почему на постсоветском пространстве при создании конструкторской документации на насосное оборудование разработчики не указывают главный параметр ШКС – величину натяга в соединении. Выполнен анализ причин того, почему почти 40 лет разработчики не применяют при создании конструкторской документации ГОСТ 2.320-82, который регламентирует правила обозначения натяга в конических соединениях. Также предложены пути устранения выявленных проблем с применением ШКС в насосостроении.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-10-10

Як цитувати

Дегтярьов, І. (2020). Проблемы применения штифтовых конических соединений при проектировании и изготовлении насосного оборудования. Матеріали науково-технічної конференції "Прогресивна техніка, технологія та інженерна освіта", (XXI). https://doi.org/10.20535/2409-7160.2020.XXI.203710

Номер

№ XXI (2020): Прогресивна техніка, технологія та інженерна освіта

Розділ

ПРОГРЕСИВНА ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЯ МАШИНОБУДУВАННЯ

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY 4.0, яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.